ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, ч.Той, хто займається вихованням кого-небудь.[Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Л. Дмитерко);З наказу Не... смотреть
ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, ... смотреть
-я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навички і правила поведінки, певні погляди. || Педагог, який стежить у певному закладі... смотреть
-я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навички і правила поведінки, певні погляди.|| Педагог, який стежить у певному закладі ... смотреть
вихова́тель[виеховатеил']-л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/-л'у, мн. -л'і, -л'іў
Виховач, (вона) виховачка, виховник, (вона) виховниця, див. наставник, ментор, смотритель
(педагог) teacher, master; educator; (в приватному домі) tutorвін добрий вихователь — he is a good educator
імен. чол. роду, жив.воспитатель
[wyhowatel']ч.wychowawca
【阳】 教导员, 教育者, 教养者
{виехова́теил} -ла, ор. -леим, м. (на) -леиві/-лу, мн. -лі, -ліў.
ім educator; tutor; (у виправному закладі) reformer
вихова́тель іменник чоловічого роду, істота
Uppfostrare
Oppdrager
Opdrager
-ля m wychowawca
вихователь, -я
აღმზრდელი
особа, яка за своїми інтелектуальними, моральними та психофізичними якостями може організувати й здійснювати навчання і виховання дітей (здебільшого дошкільного та молодшого шкільного віку). В.д. стають досвідчені педагоги, особи із спеціальною освітою гувернера. В.д. має бути високоерудованим, володіти методикою навчання і виховання, любити і поважати дітей, уміти спілкуватися з батьками, бути щирим і безпосереднім у стосунках. Взаємовідносини батьків і В.д. визначаються спільною угодою (кількістю робочого часу, оплата праці, вихідні дні, відпустка тощо), чинним трудовим законодавством. англ. home teacher; нім. Hauserzieher m -s, =; угор. nevelő; рос. воспитатель домашний.... смотреть