ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.: зг... смотреть
ді́ло ви́горіло; спра́ва ви́горіла, прост. Усе успішно завершилося; все буде гаразд, добре. Я рада Вашим звісткам .. Сподіваюсь, що із “Хліборобом” (газетою) діло вигорить (Леся Українка); — Гаразд, гаразд, Андрійку! А, може, раптом твоє діло й вигорить,— сказав Бойчук (О. Бойченко); (Залеський:) Дивись ти, яка гонориста. Люблю таких. Але ваша справа, добродію Савуляк, тю-тю-тю — не вигоріла (В. Собко).... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: вигорівшивыгоретьДеепричастная форма: выгорев
ВИ́ГОРІТИ див. вигоря́ти.
Вигоріти См. Вигоряти. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 154.
див. вигоряти.
【完】 见 вигоряти
див. вигоряти
Ви́горіти, -горю, -гориш, -горять
ви́горіти дієслово доконаного виду
-рю, -рипі wypalić się; wypłowieć
техн. выгорать, угорать
див. вигоряти.