ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДН... смотреть
ЧУДАСІ́Я, ї, ж., розм.Те, що викликає подив, здивування; чудо, диво.Як назліталось тії [тої] птиці, Як назбиралося звірей [звірів], Людей – Дивитися на... смотреть
-ї, ж., розм. Те, що викликає подив, здивування; чудо. || у знач. присудк. сл. Дивно, чудно.
-ї, ж. , розм. Те, що викликає подив, здивування; чудо.|| у знач. присудк. сл. Дивно, чудно.
імен. жін. роду
(те, що вражає когось) розм. дивовижа, дивина, диво, диковина, ірон. кумедія.
див. дивак; диво
диво, дивовижа, дивина, чудо, (кумедна) кумедія, цирк; п! ЧУДНО.
чудасі́я іменник жіночого роду розм.