ВІ́ДЧАЙ, ю, ч.Почуття сильного душевного болю, безвиході; розпач.Настуся знов підвелась і почала походжати по салоні з якоюсь тугою на серці, з одчаєм ... смотреть
БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́... смотреть
ВІДЧАЙ - поняття філософії екзистенціалізму, що окреслює екзистенційну ситуацію граничного буття, в якій людина переживає абсолютну неможливість подальшого існування у звичному буттєвому просторі. К'єркегор розрізняє два вияви В.: пристрасне бажання не бути собою та пристрасне бажання бути собою. Ця контраверза породжує суперечність і, розв'язуючись, може конституювати ще один фундаментальний вияв В. - нагальне прагнення вийти за свої межі, стати іншим. Якщо перший вид В. може призвести до самогубства людини, а другий, витіснений у підсвідоме, повернути до буденного буття, то третій виводить людину у принципово новий буттєвий простір метаграничного буття, в якому відбувається розв'язання колізій і буденного, і граничного буття в екзистенційному просторі толерантності і любові. Людина, яка потрапила в екзистенційний простір В., стає майже нечутливою до жаху: В. є метаморфозою і туги, і жаху. Але якщо туга й жах замикають людину в собі, то В. розгортає перед нею світ. В. - це стан граничної самотності та безвиході. Самотність, породжена В., концентрує в собі безутішність та безвихідь і, переповнившись ними, стає безкінечно тяжкою, заповнюючи все існування. Однак граничний тягар самотності-відчаю разом з тим звільняє особистість від буденних стереотипів світогляду і надає йому таку цілісність, яка прокладає шлях до звільнення від самотності-нудьги, самотності-туги й самотності-жаху С. амотність В. парадоксальним чином розкривається світові, і у такій екзистенційній ситуації людина бачить вихід з абсолютної безвиході.Н. Хамітов... смотреть
імен. чол. родуотчаяние сущ. ср. рода¤ вдатися у відчай -- прийти в отчаяние ¤ довести до відчаю -- привести в отчаяние
хохл. (отчаяніє) розпач, розпукарозпач, розпука, див. десперація
-ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. Впадати у відчай.
(тж. розпач) despair, despondencyвпадати у відчай — to fall into despair
[widczaj]ч.rozpacz
【阳】 绝望, 悲观失望; 无办法的苦境Впадати у відчай 陷于绝望; 陷入无出路的困境
-ю, ч. Почуття сильного душевного болю, безвихідності; розпач. Впадати у відчай.
див. сум
Адчайроспач
(душі) розпач, розпука; У ФР. безвихідь, безнадія.
Desperasjon, håpløshet
ві́дча́й іменник чоловічого роду
Fortvivlelse
Desperation
адчайроспач
-аю m rozpacz
адчай роспач
სასოწარკვეთა
відчай, -ю
distress