ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХО... смотреть
СМІХУ́Н, а́, ч., розм.1. Той, хто вміє смішити, веселити.Він був безугавно веселий, і хто його не знав, – не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний с... смотреть
-а, ч., розм. 1) Той, хто вміє смішити, веселити. 2) Те саме, що смішко.
імен. чол. роду, жив.
[smihun]ч.śmieszek
-а, ч. , розм. 1》 Той, хто вміє смішити, веселити.2》 Те саме, що смішко.
смішко, сміхотвор, сміхотворець, комік, реготун, веселун, жартун, з. сміюн, сміхованець; п! ГУМОРИСТ.
див. веселий; жартівник
сміху́н іменник чоловічого роду, істота розм.
сміхун, -а