ВИДАВА́ТИ (виділяти комусь що-небудь із запасів, із місць зберігання тощо), ВІДПУСКА́ТИ, ДАВА́ТИ. — Док.: ви́дати, відпусти́ти, да́ти. Годувалася вона ... смотреть
недок. відпускати, док. відпустити1) to let go, to give leave, to dismiss; іст. (на волю) to manumit; (звільняти) to set free, to make free, to release... смотреть
відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О. Гончар); Чим пояснити її сьогоднішні примхи, скажімо, оту раптову незрозумілу різкість: “Не хочу! Їдьте без мене!”? Невже, що опинилася вдома, на рідній землі, де можна собі нарешті все дозволити, відпустити всі гальма? (О. Гончар). відпуска́ти / відпусти́ти пові́ддя. Не стримувати, не контролювати себе. Коло Дамуньки з уповноважених злітали всі набутки цивілізації, вони ставали схожі на сільську паруботу, яка на людях ще виказує сяку-таку сором’язливість, а вже в темряві .. відпускає повіддя (П. Загребельний).... смотреть
ВІДПУСТИ́ТИ див. відпуска́ти.
Відпустити См. Відпускати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 225.
див. відпускати.
【完】 见 відпускати
Адгадавацьзагадаваць
-ущу, -устиш odpuścić (np. grzechy); uwolnić; dać urlop
відпусти́ти дієслово доконаного виду
адгадавацьзагадаваць
див. відпускати.
адгадаваць загадаваць
отпускать
отпускать болт