ВІДНА́ДЖУВАТИ (відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось, робити що-небудь), ВІДВА́ДЖУВАТИ розм. — Док.: відна́дити, відва́дити. Лайливий інспектор... смотреть
недок. віднаджувати, док. віднадитиto scare away, to drive off, to disaccustom (from); to cure (break, wean) one from (of) a habit
ВІДНА́ДИТИ див. відна́джувати.
див. віднаджувати.
відна́дити дієслово доконаного виду
див. віднаджувати.