ВІДМІ́ННИК, а, ч.1. Учень, студент, який навчається на “відмінно”.Діти в мене хороші, не жаліюсь, обоє відмінники, обоє роботящі (А. Шиян);Якось Марія ... смотреть
-а, ч. 1) Учень, який вчиться на відмінно. 2) чого. Звання, що надається тому, хто дуже добре працює, сумлінно виконує свої обов'язки. || Той, кому на... смотреть
імен. чол. роду, жив.1. учень, який вчиться на "вiдмiнно"2. звання, яке надається тому, хто дуже добре працюєотличник
відмі́нник[в'ідм’ін:иек]-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
-а, ч. 1》 Учень, який вчиться на відмінно.2》 чого. Звання, що надається тому, хто дуже добре працює, сумлінно виконує свої обов'язки.|| Той, кому на... смотреть
[widminnyk]ч.prymus (в школі)
(про учнів) excellent pupil; (про студентів) excellent student
【阳】 优等生
{відмі́н:иек} -ка, м. (на) -кові/-ку, мн. -кие, -кіў.
відмі́нник іменник чоловічого роду, істота
Визначенець
відмінник, -а