ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТ... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: відкинувши перен. рiшуче вiдхилити щось, не визнати чогось, вiдмовитися вiд чогосьотвергнутьДееп... смотреть
недок. відкидати, док. відкинути1) to throw (to cast, to fling) off (away); to toss (away, off, down); (верх машини) to fold back; (портьєру) to rip as... смотреть
відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський); І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить... Бідна моя жінка за ним і сама трохи ніг не відкинула (О. Стороженко); (Свирид:) Жде, мать (мабуть), не діждеться, поки дядько ноги одкидає (Григір Тютюнник); — Станеш вдумуватися (у життя) — посивієш, сухоти наживеш, раніш строку копита відкидаєш (В. Москалець); Коли хтось ловив чорта чи відьму — тож не милував їх... Чорта найчастіше запрягали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита (М. Стельмах). повідкида́ти но́ги (копи́та) (про багатьох). — Тоді я одним куликом борошна вирятував три душі: і Омелянову, і твоєї матері, і твою. Інакше повідкидали б ви копита (М. Стел... смотреть
ВІДКИ́НУТИ див. відкида́ти.
див. відкидати.
Відки́нути, -ки́ну, -ки́неш; -ки́нь, -ки́ньте
【完】 见 відкидати
відки́нути дієслово доконаного виду
див. відкидати.
-ну, -неш odrzucić