ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (свідомо позбавляти себе чого-небудь; не погоджуватися брати, приймати щось), ВІДРІКА́ТИСЯ, ЗРІКА́ТИСЯ чого, ПОСТУПА́ТИСЯ кому ч... смотреть
не попуска́ти / не попусти́ти свого́. Домагатися здійснення якогось задуму, рішення і т. ін.; не поступатися. Марко хоче грати молодого й Терешко хоче, той свого не попускає, і другий не попускає… (С. Васильченко); — А ви, пане, вважайте, аби-сте голос (при голосуванні) не вкрали, бо як кара, то кара, як кримінал, то кримінал, а я свого не попущу! (Л. Мартович). попуска́ти / попусти́ти ві́жки (поводи́, узде́чку і т. ін.) кому і без додатка. 1. Послаблювати гніт, визискування когось, змінивши умови праці і т. ін. Піщанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім’ю по дню поля (Панас Мирний); — Не можна терпіти, щоб князь довше точив зуби на опришків, плював на їх вимоги попустити узду селянам (В. Гжицький). 2. Послаблювати вимоги до когось, нагляд за кимсь, керівництво ким-небудь. Мати все переказала синові й радила, щоб він таки держав Олесю в руках і не попускав віжок (І. Нечуй-Левицький); Передерій розгнівався: “Я,— каже,— начальник територіального виробничого управління. Я за весь район .. відповідаю. А ви раді, що вам віжки попустили” (І. Цюпа).... смотреть
недок. попускати, док. попустити1) to let, to permit, to tolerate; to be indulgent; (потурати) to connive (at), to wink (at), to shut one's eyes (to)2)... смотреть
ПОПУСТИ́ТИ див. попуска́ти¹.
див. попускати I.
техн. вытравлять, ослаблять, отдавать, отпускать, потравить (ослабить натяжение), стравливать
【完】 见 попускати
уступи́ть, спусти́ть, ослабе́ть ветар је попустио — ве́тер стих
попусти́ти дієслово доконаного виду
-ущу, -устиш popuścić; puścić płazem
див. попускати I.
отпускать тормоз
= розпустити патьоки