Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»
ПО́БІЧ, розм.1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1.Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Г. Хоткевич);Вимотавшись з аметистової хмарки, затре... смотреть
ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО... смотреть
присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що поряд I.
[pobicz]присл.obok
Побіч нар. Возлѣ, рядомъ. Побіч мене. Левиц. МБ. 57. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 204.
прислівникприйменниквозле
пр.near, by; abreast, alongside (of)
по́біч 1 прислівник незмінювана словникова одиниця по́біч 2 прийменник незмінювана словникова одиниця
присл. , у знач. прийм. , з род. в. , розм. Те саме, що поряд I.
По́біч кого-чого і з ким-чим, прийм.
див. близько
По́біч іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
див. ОБІК.