Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»
ПІТ, по́ту, ч.Прозора рідина, яка виділяється назовні особливими підшкірними залозами.На білому лобі блищали краплі холодного поту, .. груди ходором хо... смотреть
(аж) піт о́чі залива́є, перев. зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже важко, з великим напруженням. Лише по хвилі Тихін подав із підземелля нетвердий голос: — Кого зобачиш зі склепу, як працюєш, аж піт очі заливає? (З газети). (аж) у піт ки́дати (вдаря́ти) / ки́нути (вда́рити). 1. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, стан великого нервового напруження. — Єсть номери на п’ять, на три, на два карбованці .. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (С. Добровольський). 2. кого, безос. Хто-небудь починає дуже хвилюватися, внутрішньо напружуватися. (Казибрід:) Громада все знає, Прокопе. І війтівства зараз зречися. А то по хвилі Божій може вже бути запізно. (Рябина:) Так ось воно як! Аж в піт мене вдарило (І. Франко). вганя́ти / ввігна́ти в піт (в ми́ло) кого. Примушувати кого-небудь багато і напружено працювати. Це була здебільшого сірома, що утікала від шляхти, а то й від заможних козаків, які ще гірше за панів вганяли в піт своїх наймитів (П. Панч); Полковник встиг добре ввігнати в піт і Полупенка, й Карпа (Ю. Яновський); І раптом згадав (Тарас Демидович) ті слова, що говорив Корній Кирилович, загортаючи гроші: “В мило там тебе вгонять (вженуть), Тарасе, відчуваю. Але не падай духом” (Ю. Збанацький). виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) з кого. 1. Змушувати кого-небудь напружено, з останніх сил працювати або виснажувати непосильною роботою. Вона підійшла до мене, подивилася, як вправно я маніпулюю кнопками в пульті, як виганяю сьомий піт з нетямкуватого Кривцуна (П. Загребельний). 2. безос. Хто-небудь дуже виснажується, втомлюється від напруженої або дуже важкої роботи, діяльності. — А ось я, наприклад, не можу (їхати) в іншому вагоні. Навіть купейний мене не влаштовує. Хоч, мушу вам сказати, і нелегко даються ці м’які. Сім потів з тебе вижене, поки оббілетишся (Ю. Збанацький). до сьо́мого (деся́того, крива́вого і т. ін.) по́ту, зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже виснажливо, понад силу; тяжко. Гармаші капітана Заруби працюють до сьомого поту, установлюючи гаубиці в котлованах, відбитих у противника ще вночі (П. Автомонов); Хаблак трудиться до сьомого поту, вечори просиджує над замітками (В. Дрозд); Порався найзаповзятливіше, до сьомого поту, до самозабуття (З журналу); — Я ще на панських плантаціях до десятого поту прополювала буряки, кров’ю руки сходили — знаю ціну отим клятим зайвим росткам (З журналу); Хіба закон працював на тих виноградниках до поту кривавого?.. (М. Коцюбинський). залива́тися / зали́тися (залля́тися) по́том. Дуже натужуватися, важко працювати, докладаючи до чогось багато зусиль. Бійці .. вже другий день заливалися потом під важкими в’юками з матеріальною частиною мінометів (О. Гончар). зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар). (крива́вим) по́том і мозо́ля́ми, перев. зі сл. здобува́ти, добу́тий і под. Важкою, непосильною працею; тяжко. Вчені вважають, що біля добутого селянським потом і мозолями пирога годується орда чиновників чисельністю у три мільйони чоловік (З газети); Кривавим потом і мозолями заробляв чоловік на життя (З усн. мови). кро́в’ю й (та) по́том, зі сл. здобува́ти, заробля́ти і т. ін. Важкими зусиллями, непосильною працею; тяжко. (Кіндрат Антонович:) То цебто я мушу віддати те, що кров’ю та потом увесь вік здобував? (М. Кропивницький); (Тірца:) Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів’ю (кров’ю) й потом? (Леся Українка). ли́ти (пролива́ти) / проли́ти (крива́вий (соло́ний, сьо́мий і т. ін.)) піт. Виконувати важку, складну роботу, докладаючи великих зусиль; надриватися, перевтомлюватися. Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є (Укр.. присл..); Все віддай на вжиток люду, Що, ллючи кривавий піт, Не жалів для тебе труду (П. Грабовський); Вранці вийшли на роботу .. І не стидались лити поту На лоні братньої землі (Олександр Олесь); Піт солоний пролива (перекладач) — Ну й попалися слова! Аж розпухла голова… (О. Ющенко); Груша росте собі.., а на виноградниках людині треба пролити сьомий піт (М. Томчаній); // у що. Вкладати в щось свою працю. Честь тому, хто в землю чорну В спеку, в холод піт свій ллє! (П. Грабовський). облива́тися (рідше умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) (крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)) по́том. Дуже важко працювати, дуже втомлюватися працюючи. Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали од важкої роботи (І. Нечуй-Левицький); — Двадцять п’ять років отут обливаюся потом, і в очах лиш полин (Мирослав Ірчан); Їхньою волею, їхньою силою здійснюється нарешті те, про що не раз, обливаючись гірким вантажницьким потом, мріяли вони потаємки в роки своєї молодості (О. Гончар); Вмивався (Явтух) потом, усіх навколо себе трусив, як чорт грушу (Ю. Яновський); Вийшов коваль з новенької кузні. Не миються потом у ній ковальчуки, не хукає прокіптявленою утробою ковальський міх (Ю. Мушкетик); (Ганна:) Попогнула б спину на спеці та вмилася б кривавим потом,— не зажирувала б (М. Кропивницький); Ще сонце не купалося у водах яруги, а Василь вже <b ..></b>... смотреть
ПІТ, по́ту, ч. Прозора рідина, яка виділяється назовні особливими підшкірними залозами. На білому лобі блищали краплі холодного поту,.. груди ходором ходили, — так ходять вони, коли чоловікові нестає чим дихати (Мирний, III, 1954, 279); Від онуч, розкладених на соломі, доносився неприємний запах поту (Томч., Готель.., 1960, 119). ◊ Вганя́ти (ввігна́ти) в піт див. вганя́ти 1; До деся́того (сьо́мого) по́ту див. деся́тий; Залива́тися (зали́тися, залля́тися) по́том див. залива́тися; Кро́в’ю і (й, та) по́том — важкими зусиллями, боями і т. ін. [Кіндрат Антонович:] То цебто я мушу віддати те, що кров’ю та потом увесь вік здобував? (Кроп., II, 1958, 302); [Тірца:] Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів’ю [кров’ю] й потом? (Л. Укр., II, 1951, 160); [Ли́ти] крива́вий піт — зазнавати повного виснаження від напруженої, непосильної роботи, титанічних зусиль. Нам казали: «Все неси… Все віддай на вжиток люду, Що, ллючи кривавий піт, Не жалів для тебе труду, Згодував тебе на світ…» (Граб., І, 1959, 397); — Всі [закони] проти мужика.. Хто йому коли добре слово за його кривавий піт, за його хліб і сіль промовив? (Стельмах, І, 1962, 340); Піт пройма́є — про стан потіння від напруженої і тривалої праці, від сорому, неприємної думки і т. ін. — Сісти лишень тут і собі та відпочити, — промовив голосно Пилипко. — Здорово ухоркався, аж піт проймає, сяду та перепочину (Мирний, IV, 1955, 301); — Почали ми його [непритомного] знову теребити. Аж уже й піт нас проймає (Хотк., І, 1966, 168); Сім поті́в (сьо́мий піт) зі́йде з кого — хтось витратить дуже багато сил, енергії і т. ін. — Чогось допроситися можна [з землі], але не сьомий, а двадцять сьомий піт зійде з тебе (Стельмах, І, 1962, 142); — Нашого [прикажчика] тут поки вламаєш, сім потів з тебе вийде (Гончар, І, 1959, 32); У піт ки́дати (ки́нути, вда́рити і т. ін.), перев. безос. — потіти від напруженої і довготривалої праці, від сорому, неприємної думки і т. ін. Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (Добр., Ол. солдатики, 1961, 8); — Ти, мабуть, втомився. Поїж трохи. Бач, як тебе в піт кинуло! (Тют., Вир, 1964, 38); [Рябина:] Так ось воно як! Аж в піт мене вдарило (Фр., IX, 1952, 82); У по́ті чола́ — докладаючи багато зусиль; напружено; віддаючи всі сили. Микола з Андрієм трудились у поті чола, забувши й про вечерю (Збан., Курил. о-ви, 1963, 208); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто «в поті чола» добуває хліб не тільки собі, але й другим, тим, що самі не роблять (Коцюб., III, 1956, 37); Цига́нський піт пройма́є (охо́плює і т. ін.) — стає холодно кому-небудь, лихоманить когось. Нечипір проспав свій хміль, а тепер як розглядів, у якій він кунпанії [компанії] опинився, так і увесь хміль пропав і стало його трусити, мов на лихорадку, а циганський піт так і проньма [проймає]… (Кв.-Осн., II, 1956, 107); Їй і радісно, і страшно,.. і холодно від шипучого посвисту санчат. — Зосю, циганський піт не проймає тебе? — гукають подруги (Стельмах, І, 1962, 52). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 546.... смотреть
Perspiration, sweatхолодний піт — a cold sweatпотом і кров'ю — with bloody sweatобливаючись потом — running (dripping wet) with sweatвесь у поті — cove... смотреть
піт — безбарвна водяниста рідина, яку виділяють особливі підшкірні залози; звичайно символізує важку працю, тому кажуть: «Робити до сьомого поту», «Працює до кривавого поту» або «Бурлак робить, заробляє, аж піт очі заливає»; цига́нський піт — тремтіння від страху або від холоду, у Є. Гребінки: «Трусилось тіло, його циганський піт проймав». Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 456.... смотреть
ПІТ (рідина, що виділяється підшкірними залозами), РОПА́ діал.; ВИ́ПОТИ, ВИ́ПОТИНА (перев. при захворюванні). Люди піднімали тяжкі молоти і били по гра... смотреть
【阳】 汗В піт вдарило (або кинуло) 口 出了一身汗Проймає (або прошибає) циганський піт 口 谑 发冷, 打寒颤
поту, ч. Прозора рідина, яка виділяється назовні особливими підшкірними залозами.
[pit]ч.pot
імен. чол. родупот
поту m pot холодний ~ zimny pot у поті чола w pocie czoła працювати до сьомого поту pracować do upadłego
поту, ч. Прозора рідина, яка виділяється назовні особливими підшкірними залозами.
піт :◊ не жа́лувати поту трудитися не покладаючи рук (Франко) (ст)
Піт, по́ту, в поту́
піт іменник чоловічого роду
Svette
Svett
Sved
піт, поту
ოფლი