НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в нак... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: підскочившиподскочитьДеепричастная форма: подскочив
I див. підскакувати I.II -чу, -чиш, док., неперех., розм.Зайти, заїхати куди-небудь, до кого-небудь.
ПІДСКО́ЧИТИ див. підска́кувати¹.
[pidskoczyty]дієсл.podskoczyć
I див. підскакувати I.II -чу, -чиш, док. , неперех. , розм. Зайти, заїхати куди-небудь, до кого-небудь.
Підскочити См. Підскакувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 179.
【完】 见 підскакувати I
див. підскакувати II
підско́чити дієслово доконаного виду
Прыскокнуць
-чу, -чиш podskoczyć
прыскокнуць
прыскокнуць