ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, дця, ч.Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої-небудь події, пригоди.Де-не-де по купках переговорювалася найновіша подія тиж... смотреть
СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідо... смотреть
очеви́дець[очеивидеиц']-идз'ц'а, ор. -идзцеим, м. (на) -идзцеив'і/-идз'ц'у
наочний свідок, з. самовидець; п-к ОЧЕВИДНИЙ, (факт) цілком певний, явний, як на папері списаний; (- істину) безперечний, безсумнівний, незаперечний; пр. ОЧЕВИДНО і ОЧЕВИДЯЧКИ, очевидьки, д. живовидячки, г. евідентно, з. навіч, о. як на долоні; ПР. СЛ. ясно, зрозуміло; ВСТ. мабуть, певно.... смотреть
(кого/чого) імен. чол. роду, жив.очевидец¤ очевидець події -- очевидец события
-дця, ч. Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої-небудь події, пригоди.
[oczewydec']ч.świadek
Свідок, (вона) свідчиця, див. самовидець
-дця, ч. Той, хто був безпосереднім свідком, спостерігачем якої-небудь події, пригоди.
{очеиви́деиц} -и́дзца, ор. -и́дзцеим, м. (на) -и́дзцеиві/-и́дзцу.
【阳】 目击者, 目睹者
Очеви́дець, -дця, -ви́дці, -дців
очеви́дець іменник чоловічого роду, істота
очевидець ім. eyewitness; witness;
Eyewitness
Ögonvittne
Øyenvitne
Øjenvidne
Сьведка
-дця m naoczny świadek
очевидець, -дця
ім eye-witness
თვითმხილველი
eyewitness
сьведка
сьведка