ОБІЧ

1) нар. в стороне; (в непосредственной близости) рядом 2) (кого, чого) предл. возле (кого, чего), рядом (с кем, с чем), разг. обок (кого, чего)

Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»

ОБАБІЧ →← ОБІЦЯТИСЯ

Смотреть что такое ОБІЧ в других словарях:

ОБІЧ

О́БІЧ¹.1. присл. Поруч, поряд.Карпати... Тут у гущині Ген роги оленя рясні, Колись любима панська здобич, з чагарником рясніють обіч (М. Рильський);До ... смотреть

ОБІЧ

ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, п... смотреть

ОБІЧ

I присл.1) Поруч, поряд. || На деякій відстані; збоку, осторонь. || На деяку відстань: набік, убік. 2) у знач. прийм., з род. в. Указує на положення о... смотреть

ОБІЧ

I присл. 1》 Поруч, поряд.|| На деякій відстані; збоку, осторонь.|| На деяку відстань: набік, убік.2》 у знач. прийм. , з род. в. Указує на полож... смотреть

ОБІЧ

прислівникобокприйменниквозле

ОБІЧ

Обіч нар. 1) Въ сторонѣ. 2) = Побіч. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 11.

ОБІЧ

о́біч 1 прийменник незмінювана словникова одиниця о́біч 2 прислівник незмінювана словникова одиниця діал.

ОБІЧ

обіч: 1) обокъ, 2) покатость горы [ІФ,1890]

ОБІЧ

див. близько

T: 130