НЕМИНУЧЕ

нар. неизбежно, неминуемо; неотвратимо; необходимо

Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»

НЕМИНУЧИЙ →← НЕМИНУЧІСТЬ

Смотреть что такое НЕМИНУЧЕ в других словарях:

НЕМИНУЧЕ

ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-Щ... смотреть

НЕМИНУЧЕ

НЕМИНУ́ЧЕ.Присл. до немину́чий.Зінька уявляє собі всю ту ганьбу, яка неминуче впаде на її голову, коли Прохор на ній не одружиться (А. Шиян);– Пам'ятай... смотреть

НЕМИНУЧЕ

приставка - НЕ; корень - МИН; корень - УЧ; окончание - Е; Основа слова: НЕМИНУЧВычисленный способ образования слова: Приставочный или префиксальный¬ - ... смотреть

НЕМИНУЧЕ

Неминуче нар. Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. Г. Барв. 305. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 551.... смотреть

НЕМИНУЧЕ

прислівниквід слова: неминучийнеизбежновід слова: неминучийад'єктивнеминуемый

НЕМИНУЧЕ

немину́че[неимиенучеи]присл.

НЕМИНУЧЕ

Присл. до неминучий. || у знач. присудк. сл.

НЕМИНУЧЕ

Inevitably, of necessity, by the nature of things (of the case)

НЕМИНУЧЕ

Немину́че, присл.

НЕМИНУЧЕ

див. обов'язково

НЕМИНУЧЕ

Присл. до неминучий.|| у знач. присудк. сл.

НЕМИНУЧЕ

【副】 必然地, 不可避免地

НЕМИНУЧЕ

немину́че прислівник незмінювана словникова одиниця

НЕМИНУЧЕ

{неимиену́чеи} присл..

T: 107