НАСТУ́ПНІСТЬ (послідовна зміна, перехід, передача чого-небудь від попереднього до наступного), СПАДКОЄ́МНІСТЬ, НАСТУ́ПНИЦТВО рідше, СПАДКО́ВІСТЬ рідше.... смотреть
НАСТУ́ПНІСТЬ, ності, ж.Перехід чого-небудь від попереднього до наступного.Спроби переписати, писати історію з “чистого листка”, переривати наступність ... смотреть
(кого/чого) імен. жін. роду, тільки одн.перехiд чого-небудь вiд попереднього до наступногопреемственность¤ наступнiсть влади -- преемственность власти... смотреть
-ності, ж. Перехід чого-небудь від попереднього до наступного. || Неперервне проходження предметів, явищ і т. ін. одного за одним.
[nastupnist']ж.następność, następstwo
-ності, ж. Перехід чого-небудь від попереднього до наступного.|| Неперервне проходження предметів, явищ і т. ін. одного за одним.
(подій) послідовність, тяглість, неперервність.
насту́пність іменник жіночого роду
Пераемнасць
матем. следование
пераемнасць
пераемнасць
succession
НАСТУПНІСТЬ У КУЛЬТУРІ - зв'язок між різними щаблями розвитку культури, що полягає у збереженні окремих елементів або характеристик цілого у процесі переходу до нового стану. Проблема Н. у к. притаманна переважно західному культурному просторові, де ставлення до культурної спадщини коливається від традиціоналізму до нігілізму через увесь спектр можливих градацій. Для східних культур характерне синхронне співіснування сучасності й традицій, які постійно реактуалізуються в цих культурах. У межах західної типології культур крайнощі континуального (наскрізного) і дискретного (замкненого, циклічного) підходів долає філософія Гегеля, згідно з якою Н. ук. забезпечується завдяки закону "заперечення заперечень" (Античність - Середньовіччя - Ренесанс - Реформація). Наразі є поширеним чотирифазний ритм відтворення наступності в межах будь-якої культури: 1) формування традиції; 2) просвітницька критика та автономізація від спадщини; 3) романтична ідеалізація традиційних цінностей; 4) поновлення та реактуалізація початкової традиції. Останню фазу потрібно розглядати не як повернення до архаїки, а як творче перетлумачення та асиміляцію споконвічних змістів на рівні сучасності. Закономірності цього процесу ґрунтовно осмислені герменевтикою, зокрема Гадамером С. труктуралістські прийоми можуть бути застосовані до проблеми Н. у к., коли мова йде про кількісні зміни у межах культурного типу (тобто зберігається і передається сама структура організації об'єкта). Коли ж ідеться про якісні зміни, безперервність зв'язку забезпечується передачею не структури, а змістів, що завдяки герменевтичним зусиллям інкорпоруються до нового культурального поля. Проте, оскільки розуміння Н. у к. як певної "естафетності" культур неявно припускає ідею прогресивного розвитку, постмодерна парадигма певним чином скасовує проблему Н. у к., позаяк у світі, де всі культури визнаються рядопокладеними, ця проблема перестає бути актуальною.Л. Менжуліна... смотреть