НАВУ́ШНИК, а, ч.1. перев. мн. Частина головного убору, яка закриває вуха.Юра, насунувши навушники своєї незмінної кепки, ішов зі мною (М. Бажан);Підійш... смотреть
ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм.,... смотреть
-а, ч. 1) перев. мн. навушники. Частина головного убору, яка закриває вуха. || Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру. 2) перев... смотреть
-а, ч. 1》 перев. мн. навушники. Частина головного убору, яка закриває вуха.|| Спеціальне пристосування, що прикриває вуха від морозу, вітру.2》 пе... смотреть
імен. чол. родунаушник
(у шапці) клапан; (телефонний) слухальце; ЖМ. шептун, стукач, ФІСКАЛ.
Hovedtelefon, høretelefon, øretelefon
наву́шник іменник чоловічого роду
Hörlur
техн. наушник
навушник, -а
საყურისი