КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольсь... смотреть
КОЧОВИ́К див. кочови́ки.
імен. чол. родукочевник
Кочови́к, -ка і кочівни́к, -ка́; -ки́, -кі́в
кочівник, (у шатрі) шатерник, п! СКИТАЛЬНИК; мн. КОЧОВИКИ, іс. номади.
див. кочівник
кочови́к іменник чоловічого роду, істота
кочовик, -а