КОЧІВНИ́К (представник кочівного племені, народу), КОЧОВИ́К, НОМА́Д іст. В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (С. Добровольсь... смотреть
кочівни́к[коч'іўник]-ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў
імен. чол. роду, жив.кочевник
[kocziwnyk]ч.koczownik
КОЧІВНИ́К див. кочівники́.
【阳】1) 游牧人2) 【复】 游牧民族
Кочовик, мандрика, мандря, мандрьоха, галайда, волоцюга, див. бродяга
Кочови́к, -ка і кочівни́к, -ка́; -ки́, -кі́в
{кочіўни́к} -ниека́, м. (на) -ниеко́ві/ -ниеку́, мн. -ниеки́, -ниекі́ў.
кочівни́к іменник чоловічого роду, істота
Nomad, vandrare
Nomade, vandrer
Nomade, vandrer
Nomad
-а m koczownik
кочівник, -а
მომთაბარე