зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме). 1. В чому причина, від кого йде щось, чий вплив. — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський); — Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб). звідкіля́ ві́тер. У порозі спинився (Запорожець), саркастично зажмурив око: — Знаю, звідкіля цей вітер... Певне, вже наговорили... Ну і к чорту — плакати не буду (С. Васильченко). 2. На що треба орієнтуватися в своїх діях, поведінці або від кого чи звідки слід чекати чого-небудь. — Попомнуть і вам (піщанам) боки, як подільцям!.. Тоді знатимете: чи живете, чи ні! Побачите... Видно вже, відкіль вітер віє... (Панас Мирний); — Ананя люди знали то ґешефтярем, то слизькоязиким, бо язик і мозок його завжди безпомилково повертали туди, звідки віяв вітер (М. Стельмах). 3. зі сл. Марі́є. Усталена форма жартівливо-грайливого звертання. — Маріє, звідкіль вітер віє? — зачепив її... смотреть
Where fromзвідкіля ви? (походите, приїхали) — where do you come from?звідкіля ви йдете? — where are you coming from?звідкіля ви це знаєте? — how do you... смотреть
звідкіля́[зв'ідк'іл’а]присл.
присл. Те саме, що звідки.
Звідкіля́, звідкі́ль, присл. = зві́дки
прислівникоткуда
звідкіля́ прислівник незмінювана словникова одиниця
присл. Те саме, що звідки.
Адкуль
{звідкіла́} присл..
адкуль
адкуль