спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там (на кладовищі) герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. І цілком заслужив, щоб спати вічним сном під молодими дубами, які сам посадив у полі, — погодився Байрачний (І. Цюпа); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив .. у братській могилі аж у Болгарії (М. Стельмах). 2. тільки док. спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). Умерти. Поблагословив він сина й жінку, наказав не журитись, хороше поховати його, та й спочив навіки (Марко Вовчок); І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці (М. Коцюбинський); Він здригнувся, легенько зітхнув, Усміхнувсь і навіки заснув (П. Грабовський).... смотреть
I. ЗАСИПА́ТИ (ЗАСИНА́ТИ) (впадати в сон), ЗАСИПЛЯ́ТИ розм. — Док.: засну́ти, почи́ти рідше. Олексій заснув міцно, як засипають люди, звиклі до будь-яки... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: заснувшизаснутьДеепричастная форма: заснув
засну́ти[заснутие]-ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -сни, -с(‘)н'іт'
[zasnuty]дієсл.zasnąć
див. засипати II.
【完】 见 засипати I
{засну́тие} -ну́, -не́ш, -неимо́, -неите́; нак. -сни́, -с()ні́т.
див. засипати
див. спати
-ну, -неш zasnąć, usnąć zob. засипати
засну́ти дієслово доконаного виду
див. засипати II.