ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Мушк... смотреть
імен. чол. роду, жив.завистник
[zazdrisnyk]ч.zazdrośnik
-а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить.
див. заздрісний
-а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить.
за́здрісник іменник чоловічого роду, істота
Envious person
заздрісник, -а