ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (... смотреть
доказа́ти свого́. Зробити по-своєму, добитися здійснення своєї мети. Брюховецький доказав таки свого, хоч після й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка (П. Куліш); Якось глянула (Хима) в чисту воду та й не пізнала самої себе..: “Чи се я? Де ж моя краса дівоча поділася?.. Нехай гине, аби я свого доказала” (Марко Вовчок); І вона (Христя) рішилася, як тільки Марина докаже свого, розказати про дівку і вдівця (Панас Мирний).... смотреть
недок. доказувати, док. доказати1) (закінчувати говорити) to finish telling, to tell (to, as far as)2) (доводити) to prove; (наочно) to demonstrate, to... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: доказавшидосказатьДеепричастная форма: досказав
див. доказувати.
Даказацьдаказваць
1. учыніць, дамагчыся;2. даказаць, пацвердзіць
доказа́ти дієслово доконаного виду
див. доказувати.
доказа́ть, дока́зывать
даказацьдаказваць
даказаць даказваць