СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж.1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця.Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів к... смотреть
КОСОВИ́ЦЯ (косіння та збирання трави, збіжжя; час косіння та збирання); СІНО́ЖА́ТЬ (збирання сіна; час збирання). З весни і все літо працював я в полі:... смотреть
імен. жін. родусенокос сущ. муж. рода¤ сіножать -- покосный луг
сіно́жать[с'іножат' і с'іножат']-т'і, ор. -т':у, р. мн. с'іножатеий
-і, ж. 1) Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. 2) Місце, відведене для косіння трави на сіно.
-і, ж. 1》 Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця.2》 Місце, відведене для косіння трави на сіно.
1) = сінокіс2) (місце косіння) hayfield
Сіно́жа́ть, -ті, -ті, -ттю; -жа́ті, -тей
{сіно́жат і сіножа́т} -ті, ор. -т:у, р. мн. сіно́жа́теий.
-ті ż 1. sianokosy, koszenie trawy 2. łąka, sianożęć
(пора) косовиця, (земля під сіном) сінокіс, сіножаття
сіно́жа́ть іменник жіночого роду