БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (ГЛЯНЦ рідше), ЛИСК, ПО́ЛИСК.... смотреть
ЛИСК, у, ч.1. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні.Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий квiтчастий нел... смотреть
ЛИСК, у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Стара Марта аж сплеснула руками, коли.. вздріла Максима, що докінчував наваксовувати чоботи до сліпучого лиску (Смолич, Мир.., 1958, 507); Шапку він ще в дверях зірвав з голови і тепер пригладжував рукою білявий, з шовковим лиском чуб (Ле, Хмельницький, І, 1957, 309). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 490.... смотреть
-у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні.
імен. чол. роду, тільки одн.лоск
Gloss, lustre, glossiness, polishнаводити лиск — to gloss (over)
-у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні.
【阳】 光泽, 亮光
ґлянець, ґлянс, блиск; (зовнішній) лоск, полиск, сил. шик.
Лиск, ли́ску, -кові
лиск іменник чоловічого роду
лиск, -у