(перестати пам’ятати, згадувати кого-, що-небудь) вибити [собі] з голови кого, що; викинути з голови (з думки, з пам’яті) кого, що; покинути думку про ... смотреть
Забув біду, по своїм діду.Забув свою давну нужду.Забув, мов заорав.Орана земля закриває усі сліди.Не забуду до гробової дошки.Не забуду до смерти.Не за... смотреть
забу́ла смерть про кого. Хтось дуже довго живе, не вмирає. — Забула десь і тая смерть про мене.— Зітхнувши тяжко, він (дідок) озвавсь (Л. Глібов). забу́ти (і) доро́гу. Перестати відвідувати кого-, що-небудь; довго не бувати десь. Наш шановний зоотехнік забув і дорогу на ферму (Я. Гримайло); — Я ж і кажу — дорогу забув до нас. Скоро й рідного брата не пізнаватимеш (В. Захарченко). забу́ти язика́ в ро́ті. Втратити здатність говорити (через переляк, розгубленість тощо). Андрій з ляком дивився на Ґудзя. Він навіть язика забув у роті (М. Коцюбинський).... смотреть
недок. забувати, док. забутиto forgetзабути образу — to forgive (to bury) an offence (injury)я зовсім забув — it went clean out of my mind; it slipped ... смотреть
приставка - ЗА; корень - БУТ; окончание - И; Основа слова: ЗАБУТВычисленный способ образования слова: Приставочный или префиксальный¬ - ЗА; ∩ - БУТ; ⏰ ... смотреть
[zabuty]дієсл.zapomnieć
див. забувати.
Забываццазабывацьзабыць
Забу́ти, -бу́ду, -бу́деш, -бу́де; забу́дь, -бу́дьмо, -бу́дьте
【完】 见 забувати
див. забувати
забу́ти:◊ забу́ти на а́мен → "амен"
забу́ти дієслово доконаного виду
забываццазабывацьзабыць
забывацца забываць забыць
див. забувати.
мовчати